«Попасна»
Є на світі в степах
Невеличке містечко:
Через нього у Крим
Мандрували по сіль.
І, стомившись від спеки
Й липневого вітру.
На ночівлю спинялись
Біля чистих джерел.
Розпрягали волів,
Пасли їх, спочивали,
А на ранок в дорогу
Вирушали поспіль.
Тут росли буйні трави
Очерет та осока,
І співали пісні
Сизоокі пташки.
І була тут краса,
Що вражала у серце,
І у захваті люди
Залишались тут жити.
І зоветься те місто
Невелике, прекрасне
Славним іменем –
Рідне місто Попасна.
Людмила Проскурова присвятила місту ще один вірш з романтичною назвою:
Освідчення в любові
Попаснянщина, рідненька!
Народився тут я. Зріс.
Кращої землі не треба
Бо люблю тебе до сліз.
Кажуть, що маленьке місто,
Що провінція воно.
Є на світі райські міста,
Але там мене нема.
Та не треба мені раю,
Бо мій рай – моя земля!
Попаснянщина рідненька –
Батьківщина ти моя!
Дякую тобі до неба.
Дай же Бог, щоб ти цвіла.
Попаснянщина рідненька,
Ти мій край – моя земля!
