Кулік Іван Федорович в даний час знаходиться на заслуженому відпочинку. Член літературного об'єднання ім. Бориса Горбатого з 1980 року. Друкувався у багатьох міських газетах, кількох колективних збірниках. На рахунку поета дві власні збірки віршів. Член Міжрегіонального союзу письменників.
Вірші приходять до Івана Федоровича в нічній тиші, коли місто занурене у глибокий сон, він дбайливо кладе їх на папір, зберігаючи кожну сходинку, як саму велику коштовність.
Иду заводской проходною,
В потоке идущих я – гость,
Но фибрами всеми, душою,
Я тоже рабочая кость.
Я вырос средь них, познавая
И тайну, и суть ремесла,
Здесь юность моя огневая
Упругость крыла обрела.
Впервые у горна рабочим,
Свою отковал я деталь,
А если сказать покороче,
Свою начинал вертикаль.
Давно те года пролетели,
Забылись сегодня почти,
Другие задачи и цели,
Иные года и пути.
Но если, случайно, от жизни
Удар получаю «под дых»,
Мне легче бывает от мысли,
Что я из кагорт заводских.
