Вітаю ВасГість Середа, 16.10.2019, 23:56

Меню
Ми в Facebook
Пошук
Свята
Праздники Украины
Опитування
Дайте оцінку сайту
Всього відповідей: 205


Людмила Андрєєва

Пише Людмила Адамівна Андрєєва з юних років. Спочатку це були вірші для стінгазети в училищі, вітальні рядки для друзів і близьких. Найактивніший творчий період настав, коли вона вже працювала на вагоноремонтному заводі. Це був час розквіту її творчості, воно довелося на 1984-1986 роки. Працювала Людмила Адамівна машиністом крана, і ось там, на висоті декількох метрів у неї народжувалася творчість. Це були патріотичні вірші, присвячені святам та пам'ятним датам. А потім почався ліричний період.

Людмила Андрєєва - член літературного об'єднання ім. Горбатова з 1984 року, керівник Попаснянського літоб'єднання, член Межрегіональної спілки письменників України. Друкувалася в кількох колективних збірниках, у міських газетах. У 2003 році вийшла особиста збірка віршів «Светить пока жива земля». Збірка Людмили Андрєєвої - щира, добра, сповнена романтичних мрій і надій на те, що все хороше має збутися.

 

Мой город

Не мал и не велик
Но свой имеет лик.
Гостям сердечно рад,
Историей богат.

Хоть лет приклонных он,
Но молод и силён.
Большой и дружный дом
На шарике земном.

Один из многих тех,
Кто лишь за детский смех.
За голубой рассвет,
За мир на много лет.

Ударный труд отцов
Для сыновей, как зов.
Для многих город мой
Стал истинной судьбой.

Нерозривно доля Людмили Адамівни пов'язана з вагоноремонтним заводом. Йому присвячує вірш:

«Мой завод»

На смену идешь утром рано.
Восход алым цветом горит.
В предутренней дымке тумана
Завод величаво стоит.

Стоит он притихший, спокойный,
Тот час ожидая, когда
Рабочих поток беспокойный
Заполнит его, как всегда.

И вскоре над сводами цеха
Рабочие ритмы слышны,
Как будто и не было отдыха
И не было той тишины.

Он скоро отметит полвека,
Но молод он, наш «старина».
Заботой, трудом человека
Была ему слава дана.

Прекрасных традиций немало
Сложилось за эти года,
Хоть трудно порою бывало,
Он стойко держался всегда.

 

Мой город

Мой город- соловьиные рассветы,

Мой город - это праздник и покой,

Мой город - это песня, что не спета,

И я зову его своей судьбой.

Мой город - край черёмухи пьянящей,

Колоколов церковных перезвон.

Здесь прошлое смешалось с настоящим,

Но в будущее гордо смотрит он.

Он до сих пор залечивает раны -

За счастье полегли его сыны,

Немного  их осталось - ветеранов

Той страшной разрушительной войны.

Мой город - это молодость и зрелость.

Зимой пушистый, в зелени весной.

Желаю я, что б каждому хотелось

Всегда вернуться в этот дом родной.

Здесь пролегли стальные магистрали.

Уходят поезда во все края,

Есть где-то неизведанные дали,

Но город свой не поменяю я.

Перекладач
ПДГ








Наші Проекти










Категорії розділу
Події [446]
Конкурси [5]
ЗМІ про нас [1]
Календар
«  Жовтень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Погода
Рейтинг новин
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright РЦБС г. Попасная © 2019
Безкоштовний хостинг uCoz