Є за м. Лисичанськ, що в Попаснянському районі Біла гора. Місце це незвичайне, що має свою чудову історію ...
Як розповідала мені колись керівник Асоціації духовного відродження «Радонеж» Віра Василівна Гнип, одного разу знайома попросила її допомогти старенькій, що живе в Переїзній поруч з Храмом і все своє життя присвятила Богу. Була ця жінка гнана за віру, висилалася в Казахстан. Так ось, під час вечірньої молитви розбився у неї в будинку великий гіпсовий хрест. І було їй одкровення: Ангел Господній сказав, що треба покласти цей хрест на Білу гору. Розповіла бабуся Дуся про те священикові, і він благословив на покладання хреста. Але бабусі тоді вже було більше 80 років - однієї не під силу хрест відвезти. Як не допомогти в такій справі ...
«Для мене в той час назву« Біла гора» нічого не говорило, але відразу ж виникло відчуття, що ми їдемо до Храму. Бабуся Дуся всю дорогу молилася ... і відкрилася моєї душі прекрасна білокам'яна церква, - з хвилюванням розповідала Віра Василівна А коли приїхали, зійшли на гору, у мене з'явилося відчуття, що дзвонять дзвони, йде служба. На зворотному шляху, коли ми з дочкою говорили про поїздку, виявилося, що вона відчувала такі ж благодатні відчуття. Виконали ми призначене, а коли повернулися, зайшли до священика і я, схвильована, розповіла йому про те, що пережила. А він мені, спокійно так, відповів: «Ви знаєте, мені вже людина двенадцать говорили про те, що йшло їм на Білій Горі таке одкровення».
Тільки п'ять років по тому дізналася Віра Василівна, що саме там, де поклали вони хрест і де почула вона звуки церковної служби, дійсно стояла церква. Відшукали в сусідньому селі свідка - 90-річного Івана Олександровича Скрипниченко, який пам'ятав про це. Розповів він, що це була невелика однокупольная білокам'яна церква. У дитинстві він бував там і навіть пам'ятав, які ікони в ній знаходилися. Більше очевидців, які залишилися в живих, не знайшли, але багато хто з місцевих жителів від своїх батьків, дідів чули переказ про те, що стояла на цьому місці церква, але була вона нерукотворною. Нібито пасли одного разу місцеві жителі худобу і раптом побачили, як піднялася з-під землі білостінна Церква з золотим куполом, з розписом зовні і іконами всередині. Та тільки вийшла вона з землі мовби не повністю, не до кінця. І присвячена була ця Церква Божій Матері.
Після революції, році в 20-му, влада наказала її зруйнувати. Зруйнували, будматеріали розтягнули по дворах. А коли Церкви не стало, забило на тому місці джерело - знак Благодаті Божої. Пам'ять про цю Церкву залишилася і люди, що зберегли в серцях своїх віру, стали ходити сюди, доглядати за джерелом, молитися і ... отримували зцілення від водиці з джерела.
Та ж бабуся Дуся розповідала, що всю свою молодість разом з подругами дбала про джерелі, очищала, прикрашала. Туди ж привела свого брата, коли його біда наздогнала. Вмила тієї водицею, почитала молитви - і повернулося до нього зір! У пам'яті людей збереглося чимало прикладів, коли стражденні зцілювалися, побувавши на Білій Горі і припавши до чудесного джерела.
Благочинний Сєверодонецького округу протоієрей Георгій Дубовик, почувши, як люди співали пісню про це чудове місце: «Біла гора - колиска небесна», став розпитувати про нього. Потім з'їздив туди і, взявши благословення у владики Іоанникія, Митрополита Луганського і Старобільського, 2000 року освятив джерело в честь ікони Божої Матері «Призри на смирення».
На наступний рік в День Пантелеймона Цілителя зібралися на Білій горі віруючі, принесли прикрашену ікону Богородиці, відслужили молебень. «Ми встали в кінці молебню на коліна, ніхто не переймався, сльози текли по щоках від радості. Виникло таке відчуття єднання, спорідненості, любові і благодаті ... Пам'ять про таких хвилинах залишається надовго, вона підтримує і допомагає в житті », - зізналася Віра Василівна
C тих пір, щонеділі у джерела стали служити молебні ... Спочатку у тимчасовому храмі.
А в 2017 році відкрито збудований храм на честь ікони пресвятої Богородиці ”Призри на смирення”, купальню, трапезну. Проведено благоустрій цілющого джерела на честь святої великомучениці Катерини.
Настоятель храму отець Сергій.
Галина Синаревська
http://svsever.lg.ua/2012/09/i-vyishla-iz-zemli-tserkov
Белая Гора: колыбель небесная : «И вышла из-под земли церковь... « [Електронний ресурс] https://www.youtube.com/watch?v=3accZS7zSKw
